22.05.2023 відбулося засідання постійної комісії з питань комунальної власності, інфраструктури, транспорту, житлово-комунального господарства, архітектури, благоустрою та земельних відносин, на якому розглянуто 28 питань, з них: 26 – у сфері земельних відносин.

22–26 травня проходить Європейський тиждень громадського здоров’я. Традиційно Україна долучається до цих активностей.

Цьогоріч Всеукраїнський тиждень громадського здоров’я, ініційований Центром громадського здоров’я, проходить під гаслом #Профілактика Рятує Життя та присвячений темі профілактиці захворювань.

Громадське здоров’я – це про збільшення тривалості життя і зміцнення здоров’я суспільства шляхом спільних зусиль лікарської спільноти та загального населення. А гасло #Профілактика Рятує Життя – це про симбіоз та взаємодію, коли кожен учасник процесу робить все можливе, аби зміцнити здоров’я: лікар – ділиться актуальною інформацією та освічує своїх пацієнтів щодо профілактики захворювань, а кожен з нас – дослухається, дотримується правил та прагне до ведення здорового способу життя.

Кожен день Тижня громадського здоров’я буде присвячений окремій темі профілактиці неінфекційних або інфекційних захворювань.

Понеділок, 22 травня — Профілактика цукрового діабету.

Більше 400 мільйонів людей живуть з діабетом по всьому світу та прогнозується, що поширеність продовжуватиме зростати. Це була сьома провідна причина смерті у 2016 році. Поширеність діабету в Україні збільшилася за останніх 10 років на половину. Інсулінозалежний діабет (І типу) складає 6,5% усіх випадків захворювання. Майже 3% первинної інвалідності дорослого населення в України є наслідком захворювання на діабет. Діабету ІІ типу, на який страждає більшість з цим діагнозом, у 80% можна запобігти.

Вівторок, 23 травня — Щеплення як профілактика ряду інфекційних захворювань.

Здоров’я українців залишається найважливішим пріоритетом країни й дотримання Календаря профілактичних щеплень відіграє в цьому ключову роль. В умовах воєнного стану імунізація — чи не найбільш ефективний метод убезпечити себе та своїх дітей від тяжких інфекційних захворювань та їхніх наслідків.

Середа, 24 травня — Психічне здоров’я.

Стрес і тривога є звичним явищем для багатьох людей, а особливо в умовах війни. Тому піклуватись про своє психічне здоров’я вкрай важливо. Експерти Центру громадського здоров’я проведуть тематичний вебінар для лікарів, які в умовах активних бойових дій несуть на собі величезну відповідальність та як фізичне, так і психологічне навантаження.

Четвер, 25 травня — Профілактика серцево-судинних хвороб.

В Україні серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності населення. За цим показником наша країна лишається одним зі світових лідерів. До того ж, українці втрачають помітно більше років здорового життя через серцево-судинні захворювання, аніж сусідні країни та США. Вплинути на зменшення тягаря серцево-судинних захворювання в Україні можна, якщо зменшити основні фактори ризику серед населення, що призводять до передчасної смерті, про які говоритимемо у четвер.

П’ятниця, 25 травня — Профілактика онкологічних захворювань шкіри

Рак шкіри є одним із найбільш поширених онкологічних захворювань, і водночас йому порівняно легко запобігти. Достатньо виконувати кілька рекомендацій, про які поговоримо з експертами та лікарями.

Відділ комунікації, організаційної та  інформаційно-роз’яснювальної роботи  ДУ «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб  МОЗ України».

          Українська вишиванка – диво,
          У ній народу код, його душі.

          Возвеличуй рідне з покон віку

          І історію матимеш завжди.

Вишивка – це унікальний код української культури. В невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу буде і надалі розвиватися винятково важлива її частина – вишиванка, адже з нею пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги і поразки, сподівання на майбутнє, адже вишиванка – це духовний символ незламного українського народу. Це – оберіг наших захисників, які обов’язково здобудуть Перемогу. Вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з нас, адже в ній – тепло рук рідної нам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають, в ній – сила, тепло, життя.

Сьогодні, до Всесвітнього дня вишиванки, відбувся флешмоб «Вишиванка – код та оберіг нескорених…» з презентацією українського традиційного одягу нашої громади, частину якого зібрано в Музеї українського рушника та відтворено зі старовинного.

До присутніх на заході  звернулася міський голова Галина Білецька, побажавши всім терпіння, миру та Перемоги.

Особливе значення День вишиванки має під час повномасштабної війни росії проти України. Одягнена вишиванка в цей день є символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці – вільний народ.

 Джон Ґальяно (Dior), Фріда Джаніні (Gucci), модний дім Valentino – що об’єднує цих знаменитих кутюр’є?  Українська вишиванка! Так!  Вишита сорочка… Оберіг, символ здоров’я, добробуту та краси, щасливої долі й родової пам’яті, любові та святковості.

         Щороку, у третій четвер травня, українці усього світу відзначають Всесвітній день вишиванки. Це свято самобутнє і не прив’язане до жодного державного чи релігійного.   Вперше запропонувала ідею акції “Всесвітній день вишиванки” студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. Це свято покликане зберегти вишиту сорочку як матеріальну та духовну спадщину нашого народу, 

           Вишиванка, «шво» – це «шов, місце з’єднання зшитих кусків тканини; місце скріплення частин чого-небудь».  Вишиванка – «код нації», що об’єднує цілі покоління українців, людей доброї волі у всьому світі, тих, хто підтримує українців у прагненні до свободи та незалежності, у боротьбі проти рашизму.

          Навіть сьогодні, переживаючи тяжкі часи, українці дістають із шафи національне вбрання – вишиванку, і йдуть на роботу, в університет чи школу. Ворогу ніколи не здолати українську волелюбність, силу духу та всепереможну життєлюбність.

ХАЙТАРМА

  (повернення)

                  Вона загорнула в хустку Коран і попрямувала до виходу.

                     – І це все, що ви з собою берете?- запитав червоноармієць.

             -Цього достатньо, щоб жити. У мене п’ять онуків загинули на війні,

6-й онук бореться за нашу землю. Побачиш його, скажи йому, що він зрадник.

         22 квітня 1944 рік. В доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були звинувачені в масовому дезертирстві з лав Червоної армії. В листі до Сталіна Берія написав про «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу».

         11 травня 1944 року Сталін підписав постанову Державного Комітету Оборони №5859 про організацію депортації кримських татар, в якій не приводилось ні однієї цифри, яка б свідчила про масштаб кримськотатарського колабораціонізму, але було накладено тавро колективної провини на цілий народ. За 79 років не з’явилося жодних архівних підтверджень масового колабораціонізму кримських татар.

         18 травня о 03.00 розпочалася спецоперація, яка завершилась о 16.00 20 травня. 32 тисячі співробітників НКВД залучили до проведення депортації. На збори людям давали до 15 хвилин.

          В перші 3 дні для перевезення депортованих використано було 63 ешелони з товарними вагонами. Під час такої «подорожі», яка тривала від 2 до 3 тижнів, загинуло близько 8 тисяч людей…

         180 014 кримських татар було висилено під час головної хвилі депортації 18-20 травня 1944 року.

         Багато жахливих цифр… За ними стоїть життя людини, життя цілого народу – кримських татар, яких москва у 1948 р. визнала довічними переселенцями.  І лише у 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

         Новою трагедією для кримських татар стала анексія Криму Росією у 2014 році.

         І знову відчуття втрати рідної землі, і «… чудовий сей край богоданий у неволі в чужих пропадає».

         Мужній і нескорений кримськотатарський народ продовжує доносити до людства свої життєві історії, тому що тільки завдяки їм можна скласти правдиву картину того, що сталося.

«Нас привезли до ешелону, що стояв у полі, і стали вантажити у вагони для худоби, де не було чим дихати від смороду й такої кількості людей. Люди напівсидячи дрімали на голих дошках, лежати місця не було. Туалету в вагоні не було. Воду для пиття набирали на зупинках, якщо встигали… Люди помирали дорогою, нам, дітям, щоб ми не злякалися, говорили, що не потрібно дивитися на небіжчиків».

«Поселили в почорнілих дерев’яних бараках, що кишіли клопами й тарганами, в них до нас жили зеки. Але ув’язнених хоч якось годували, а нас ні. Працездатних юнаків і дівчат, практично підлітків, погнали на лісоповал, чоловіків же не було – чоловіки були на фронті».

 «Вони забрали у нас Батьківщину, забрали найбільш підлим способом, коли чоловіки відстоювали на фронтах честь і гідність людини, коли на карту було поставлене саме життя, коли одвічне питання «бути чи не бути» звучало не зі сцени театру, а на полях битви. Вони заодно забрали всі наші права, залишивши лише право на смерть. Нам заборонялося все, окрім смерті».

         Ці та багато інших історій людей, які зуміли в нелюдських умовах зберегти свою самоідентичність, застерігають світову громадськість від можливого повторення геноциду, якого б народу це не стосувалось.             “Російський світ, який пропагує Путін, – це не світ Чехова, Буніна, Купріна, Тургенєва. Це світ Путіна і тої от відвертої большевістської напівп’яної гопоти. Якими б не були стосунки українців та кримців, упродовж історії у нас було багато спільного і єдиний ворог”, – режисер та актор Ахтем Сеітаблаєв.

90 років – це чудовий ювілей, який додає не лише сивину на волосся, але й тішить спогадами та життєвою мудрістю. 17 травня свій 90-річний ювілей відзначила жителька м. Андрушівка  – Драгунова Ніна Петрівна. Від імені міського голови ювілярку привітали зі святом  начальник відділу соціального захисту та охорони здоров’я Наталія Скрицька та директор КУ «Центр надання соціальних послуг» Андрушівської міської ради та вручили іменинниці вітальну листівку та продуктовий набір. Побажали  відмінного здоров’я, бадьорості душі,  поваги і щирої любові близьких людей, доброго оточення і теплих слів, радісних емоцій та мирного неба.

На сайті Безпека Інфо (https://bezpeka.info/) зібрали важливу інформацію з мінної просвіти для батьків, вчителів та дітей різних вікових груп

✔️Батькам — корисні поради: як розмовляти з дітьми про міни та інші вибухонебезпечні предмети. Додали пізнавальні та цікаві мультики, відео, ігри та завдання, які варто показати малечі.

✔️Вчителям — план-конспект уроку з мінної безпеки з усіма навчальними та практичними матеріалами, з якими зручно проводити урок як онлайн, так і в офлайн.

✔️Дітям різного віку — комікси, мультики, брошури із завданнями, онлайн-гру, загадки та багато іншого, щоб вони легко запам’ятовували правила.

Безпека дітей — пріоритет!

                          ДСНС України                                                

“ФГ Новацький” повідомляє, що з 15 по 22 травня ( в залежності від погодних умов), з 21.00 год. до 05.00 год. поблизу села Любимівка будуть проводитися роботи щодо пестицидного захисту сільськогосподарських культур.

Що робитиме Україна на деокупованих територіях одразу після Перемоги?З вірою в Збройні сили України маємо знайти відповідь на це питання ще до її настання. А Верховна Рада повинна викласти відповідні рішення у закони, що визначатимуть шлях відновлення України.

За останньою інформацією, все ще окупованими є 1877 населених пунктів. Указами Президента України введено військові адміністрації у 169 громадах, повноваження місцевого самоврядування передані 136 військовим адміністраціям.

Коли ж, після нашої Перемоги, повинно бути відновлено місцеве самоврядування на деокупованих територіях?

Чому це питання є важливим?

Бо саме місцеве самоврядування – це демократія та механізм участі громадян у вирішенні питань свого життя. В усьому світі стан місцевого самоврядування визначає стан демократії в країні, це прямо пов’язано. 

Тому важливо зараз, в боротьбі проти рф за незалежність, свободи та демократію всього світу, визначити коли ми їх відновлюватимемо в Україні та як.

Нещодавно в середовищі експертів, урядовців, парламентарів з’явилися терміни “зони”, “різні умови”, “перехідний період” щодо процесу відновлення деокупованих територій. 

Йдеться про різні строки проведення місцевих виборів в різних громадах, про виділення зон в залежності від строку перебування територій в окупації. 

Пропонується на звільнених територіях встановити перехідний період, на час якого обмежити права громадян – рік, три, п’ять… Цей перехідний період передбачатиме відтермінування відновлення місцевого самоврядування, перенесення місцевих виборів.

Для чого? Що буде робити держава в цих громадах протягом “перехідного” періоду?

І хто від імені держави це буде робити?

Зрозуміло, що потрібно проводити роботу одночасно за трьома напрямами:

• забезпечення безпеки – розмінування, очищення будівель та земельних ділянок;
• боротьба з колаборантами – притягнення до відповідальності осіб, які займались антиукраїнською діяльністю, допомагали агресору;
• створення умов для життя – відбудова будівель та інфраструктури, організація роботи з надання життєво необхідних послуг мешканцям і підготовка проєктів відновлення громад.

Очищення територій від зброї, мін, небезпечних речовин здійснюватимуть підрозділи ЗСУ, спеціальні підрозділи, – вони це роблять зразу після звільнення територій.

Притягненням до відповідальності колаборантів, зрадників займаються підрозділи СБУ, прокуратури. Для реалізації цих цілей Парламент прийняв низку необхідних законів вже після повномасштабного вторгнення.

Створення умов для життя мешканців сьогодні та формування майбутнього відновлення – це повноваження місцевого самоврядування.

В разі застосування перехідного періоду чи зонування, місцеві вибори в окремих громадах на деякий період будуть відкладені, а функції місцевого самоврядування виконуватиме військова чи військово-цивільна адміністрація. 

Чи зможуть в такому разі керівники адміністрацій одноособово, без участі мешканців громад, приймати ефективні рішення в сфері містобудування, планування, облаштування їх просторів, забезпечення їх комунальними, освітніми, медичними послугами, культурним розвитком?

Однозначно, ефективного відновлення і навіть відбудови без участі мешканців, які в усьому демократичному світі реалізовують свої права через місцеве самоврядування, бути не може.

Докази цьому є сьогодні і в минулому.

Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 були створені військово-цивільні адміністрації та не проведені місцеві вибори до початку повномасштабного вторгнення в Авдіївці, Красногорівці (з 2021 року Мар’їнська міська ВЦА), Мар’їнці Донецької області, в Трьохізбенці, Кряківці, Лобачевому, Лопаскиному, Оріхове-Донецькому, Новотошківському та Жолобку з Кримським (з 2021 року Гірська міська ВЦА), Троїцьку та Новозванівці (з 2021 року Попаснянська ВЦА) Луганської області. 

Ці громади з 2015 року залишались без відбудови, розвитку та інвестицій, умови для проведення місцевих виборів в них так і не створили.

Разом з цим, ми маємо приклади громад, в яких після тимчасового введення ВЦА вибори у жовтні (листопаді) 2015 року відбулися. Це Вугледар та Маріуполь Донецької області, Рубіжне, Лисичанськ, Новодружеськ і Привілля Луганської області. 

В цих громадах після відновлення місцевого самоврядування починалось життя, відновлювалась інфраструктура, залучались приватні інвестиції та донорські кошти, повертались мешканці.

І на прикладі деокупованих минулого року громад видно, що в тих, в яких немає місцевого самоврядування, відсутній розвиток. Навіть при роботі в військових адміністраціях населених пунктів сильних фахівців, місцевих за походженням, адміністрації не забезпечують того, що відбувається в громадах з діючими радами та виконкомами. 

Відмінність між громадами та рівнем їхнього відновлення видно, просто переїжджаючи однією дорогою з громади в громаду. Знаки не потрібні, – наявність/відсутність освітлення, сховані руйнування, відновлена/все ще знищена інфраструктура – все видно неозброєним оком.

Це яскраві, наочні свідчення того, що неможливо зробити когось щасливим без нього самого, неможливо облаштувати громаду без її мешканців.

Завдання ж держави не цементувати руїну перехідним періодом, а максимально швидко залучити мешканців до участі у відновленні їх міст і сіл. Залучити не тільки до громадських робіт, але й до управління. А отже, потрібно якнайшвидше відновити самоврядування.

Прихильники “перехідного періоду”, окремих зон без місцевого самоврядування, не дають відповіді на питання: що відбуватиметься в цей час в громадах? Чому військові та правоохоронці не зможуть виконувати свою роботу паралельно з відбудовою та відновленням громад?

Як немає і жодного прикладу успішності військових адміністрацій (чи ВЦА) населених пунктів відносно сусідніх громад з діючими муніципалітетами. Більше того, всі визнають, що саме “добре врядування на місцевому рівні є основою стійкості України в протидії російській агресії”, як зазначено в матеріалах зустрічей, що пройшли в рамках Програми Ради Європи “Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні” наприкінці квітня цього року.

Коли наші території захоплювали росіяни, було розуміло, для чого їм був потрібний перехідний період – окупант замінював українські документи на свої папірці, віднімав майно, морив голодом і змушував йти до себе захоплених людей.

Але саме мешканці громад, муніципальна влада чинили шалений опір окупантам. Невже ми забули масштабні проукраїнські мітинги в містах Херсоні, Каховці, Генічеську, Новій Каховці, Таврійську, Бериславі, Голій Пристані, Олешках, Мелітополі, Бердянську, Енергодарі, тощо. 

В селищних та сільських громадах Чаплинці, Сиваському, Червоній Поляні, Нових Гаях, Верхньому Рогачику, Нижніх Сірогозах та багатьох інших.

Чи може хтось не пам’ятає, як масово звільнялися директори шкіл і вчителі відмовлялися від співпраці з окупантами в Мелітополі та Бердянську?

Не зрозуміло, для чого українській владі на українській землі час для початку – початку! – відновлення системи забезпечення мешканців першочерговими послугами та гарантованими Конституцією України правами.

Нагадаю, всі базові послуги мешканці України отримують саме через місцеве самоврядування: ЦНАП, лікарня, школа, дитячий садочок, ПТУ, тепло, світло, навіть кладовище… Документи всі українські в нас є. 

Ніхто ж не планує приймати/обмінювати видані окупантом папірці?! Бази й реєстри збережені, працюють всі органи з окупованих територій, навіть Кримська прокуратура. 

Деокуповані громади найбільше будуть потребувати відбудови й відновлення, максимального залучення коштів. А це можливо саме місцевим самоврядуванням, а не військовими адміністраціями. 

Не працюють інвестори й донори з військовими за довгостроковими проєктами. Нещодавнім прикладом тому є Меморандум щодо допомоги у відбудові Херсону від Агентства міжнародного співробітництва Асоціації муніципалітетів Королівства Нідерланди (VNG International), який був підписаний міжнародними партнерами з військовою адміністрацією виключно за умови участі Асоціації міст України як представника місцевого самоврядування.

Необхідність місцевого самоврядування для відбудови та відновлення громад визнавали й після Другої світової війни. Країни, які сьогодні є нашими надійними партнерами в Європі, проводили місцеві вибори зразу після забезпечення безпеки мешканців. У Великій Британії місцеві вибори відбулись у 1945 році, у ФРН у 1946 році, коли територія ще залишалась підконтрольною США, Франції та Великобританії.

Без місцевого самоврядування відновлення неможливе, громади будуть змушені знаходитись в режимі “очікування”. А в житті, як знаємо, немає стану спокою: або розвиток, або деградація. 

Впевнена, весь демократичний світ за розвиток України, громад і громадян. Для цього потребуємо після нашої Перемоги відновлення місцевого самоврядування на всій території України якнайшвидше.

Оксана Продан, Радниця Голови Асоціації міст України, народний депутат України VII та VIII скликань Верховної Ради України

https://www.pravda.com.ua/columns/2023/05/9/7401308/

Він пішов на війну… Її син.. Красивий, розумний, щасливий. Щасливий, бо молодий. Закоханий чи одружений, мав діточок чи мріяв про них та про неї… Хіба це не щастя?

Але війна забрала не тільки його мрії – життя…Вона забрала у матері дитину.

Спочатку дзвонила і чула постріли, кричала : «За що!»…Боялася дзвінків з невідомого номера, щоб не почути: «Ваш син 200-й».

Але сталося, війна не шкодує ні матір, ні дитину…

ЇЇ син… Найкращий, найдорожчий загинув на полі бою від кулі орка, очманілого зі звірячими звичками.

Її син – наш захисник, наш ГЕРОЙ! Не тому, що він дуже прагнув цього, так склалися обставини. Він на війні проявив ті якості, які мати виховувала з дитинства, звісно, не думаючи про війну, а про мирне і щасливе майбутнє для своєї дитини.

А він останнім часом не розповідав нічого: де він, що з ним. Бо цінував її спокій, не розуміючи, що він сам є маминим спокоєм…

До родин наших загиблих Героїв завітала Андршівський міський голова Галина БІЛЕЦЬКА та старости сіл громади, щоб привітати жінок з Днем матері, бо тільки їй, матері, що втратила дитину, відома туга і страх. Тільки їй відомо, скільки безсонних ночей провела, вмиваючись сльозами і благаючи Бога захистити її дитину. «Ми в великому боргу перед цими жінками, які зустріли своїх дітей із війни, як воїнів світла і миру. Ми завжди будемо пам’ятати про їх материнський подвиг», – зазначила Галина БІЛЕЦЬКА.  

Шановні жителі громади!

Весняної пори в Україні відзначають ДЕНЬ МАТЕРІ!

Це час, коли природа відроджується і оновлюється, дає початок всьому новому, ніжному, важливому…

Життя людині дає жінка – МАТИ…. Мама – єдине диво природи, з яким безсила нас розлучити навіть смерть.

 Вдихаючи запах немовляти, жінка стає сильною і ніжною, вродливою і впевненою! Народження донечки чи сина змінює її  життя. Опікуючись дитям, матуся стає для нього  цілим Всесвітом, в якому яскраві барви, ніжні мелодії та сміх… Вона оберігає та навчає любові, бо сама є ЛЮБОВ і ЖИТТЯ для кожного з нас: маленьких і дорослих, слухняних і бешкетників, впевнених і мрійливих – різних. Все прекрасне в людині – від променів сонця і від сили материнської любові.

Мама, матуся, рідненька… Ми по різному називаємо чи називали саму рідну і близьку людину, але всі бажали і бажаємо, щоб в її житті не було зневаги і недовіри, болю і сліз, втрат і страждань! Нехай повернуться додому, до своїх матусь наші захисники і захисниці! МАТЕРІ-ЗАХИСНИЦІ обіймуть своїх синів і доньок і скажуть: «Я повернулась!»

Зі святом, любі матусі! Всім  ПЕРЕМОГИ над ворогом!

З повагою міський голова                           Галина БІЛЕЦЬКА

Щорічно, у другу неділю травня, в Україні відзначають День матері.

          Це свято вдячності за дбайливі руки, добре і чуйне серце жінки, яка дала життя і викохала свою дитину.

          Сьогодні в селах громади пройшли заходи, присвячені Дню матері. Міський голова Галина БІЛЕЦЬКА завітала до родин ГЕРОЇВ, щоб ще раз подякувати матерям загиблих воїнів-захисників Батьківщини за їх материнський подвиг.

          “Вкраїнська МАТИ – душі святиня, усього роду Берегиня”– під такою назвою в приміщенні Андрушівської школи мистецтв ім. М.Максименка пройшов благодійний тематичний захід, приурочений Дню матері.

          Жінка… Мати… Берегиня роду… Це гордість та багатство нації! Століттями історію вершили чоловіки, але за кожним воїном стояла МАТИ.

          На благодійному заході були присутні мами та батьки наших захисників, які загинули на російсько-українській війні, захищаючи свою землю, дім, маму з татом, кохану, діток, які виростуть, на жаль, без батька, але з вірою в силу батьківської любові

          Привітала матерів, присутніх на заході, міський голова Галина БІЛЕЦЬКА, яка зазначила: « В цей день дякуємо всім мамам за мудрість і витримку, любов і розуміння, а особливо жінкам, які втратили найдорожче – своїх дітей. Мати Героя… Її подвиг не є меншим за стійкість і мужність сина в бою, її жертовність неоціненна!

          44 сім’ї нашої громади отримали страшну звістку про загибель воїна-героя… А для матері він син: рідненький, любимий, найдорожчий… Жива рана, яка ятрить душу і ніколи не загоїться…

           Неможливо підібрати слова, щоб втішити матір, ми просто схиляємо голови перед Вами та бажаємо Божого благословення!»

           До присутніх звернулася голова Бердичівської районної військової адміністрації Людмила ДИМИДЮК, яка зазначила: «Кожна людина знає, що  матері народжують синів не для лиха та війни, а для щастя, для захисту миру, родини та продовження роду. Дорогі матері! Ваші рани та сердечний біль час не лікує. Ми не маємо можливості повернути загиблих захисників України до життя. Але нам під силу висловити Вам шану та повагу за те, що виховали справжніх Героїв».

          Помічник народного депутата України Богдана Кицака Олександра Ремінна  в своєму виступі відмітила, що весь народ України єдиний в меті – знищити російського ворога, що зазіхає на нашу землю. «Сьогодні ми платимо страшну ціну – своє життя віддають вірні сини і доньки Батьківщини.  Більшість з них – молоді, сильні, відважні, ті, хто лише починав жити.  Ми не маємо морального права стояти осторонь родин Героїв, а повинні спільно  вирішувати проблемні питання і разом іти до Перемоги над рашизмом».

           Благочинний Андрушівського округу Православної церкви України митрофорний протоієрей отець Микола відслужив літію за невинно убієнними Героями України та помолився за здоров’я воїнів, які перебувають на фронті.

          В знак шани та поваги присутні схилили голови в хвилині мовчання та подумки згадали імена вірних синів та доньок своїх матерів. Героїв, які повернулися на щиті, захищаючи майбутнє України.

          В знак поваги за виховання Героя матерям захисників від міського голови були вручені портрети їх синів, обереги.

          Цьогорічний захід, як і всі інші, проходив у великій вдячності Збройним Силам України. Небайдужі люди долучилися до збору коштів в підтримку наших захисників.

          Найдорожче, що ми маємо в житті – це наші діти.

          В нашій громаді проживає більше двохсот багатодітних матерів, які виховують троє і більше маленьких діток, функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу.

          Перед присутніми виступали маленькі та дорослі артисти. З яскравим привітанням до матусь звернулися вихованці дошкільного навчального закладу «Сонечко».

          До заходу доєднався переможець міжнародних та всеукраїнських конкурсів, вихованець дитячого будинку сімейного типу, один з кращих учнів школи мистецтв Богдан Мельник.

          Своє пісенне вітання дарували матусям громади народний артист України Юрій Градовський, заслужений діяч мистецтв України Сергій Мисечко та заслужений працівник культури України Ігор Грач.

           Дякуємо працівникам міського будинку культури, викладачам та вихованцям школи мистецтв ім. М. Максименка, народному камерному хору «Небесна Гармонія», тріо «Forte» за даровані хвилини пісенної творчості та  цілу низку проведених заходів в підтримку Збройних Сил України.

Якщо ви врятуєте одне життя, ви герой, але якщо ви врятуєте сто життів, ви медсестра.

         Починаючи з 1997 року, в Україні за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України та Асоціації медичних сестер, 12 травня відзначається Всесвітній день медичної сестри.

         В цей день народилася Флоренс Найтінгейл, одна із засновниць служби сестер милосердя, яка вважала, що справа сестер милосердя — рятувати поранених не лише фізично, а й духовно. Вночі Флоренс обходила поранених зі світильником у руці, за що в публікаціях у «Таймс» її прозвали «Леді з лампою», і Найтінгейл стала відомою на всю Британську імперію. У вересні 1856 року королева Вікторія нагородила Флоренс Найтінгейл діамантовою брошкою з написом: «Благословенне милосердя. Крим».

         «Бути медсестрою – це робити те, що ніхто інший робити не хоче, так, як ніхто інший не може за будь-яких обставин». Це по кілька діб не виходити з відділень і рятувати хворих на коронавірус. Це відповідальність і жертовність, бо тільки добра і небайдужа людина здатна без втоми і страху, без вагань і зайвих слів, з усмішкою, навіть коли на неї немає сил, допомагати і рятувати хворих.

         Під час війни 1853–1856 років у Криму було закладено інститут військових медиків, які як тоді, так і тепер перебувають на передовій боротьби із російським агресором. Робота медичних сестер і медичних братів особливо важлива для нас зараз, під час повномасштабної війни. В тилу і на передовій. В стінах лікарень і військово-польових шпиталях. В медичних халатах і бронежилетах. У підземеллях «Азовсталі» чи під обстрілами у Харкові, Запоріжжі чи Херсоні — вони є всюди, як янголи-охоронці.

         «Вдячний представникам медичної служби ЗСУ, які виборюють Перемогу для України. Здоров’я вам, яке ви так само даєте нашим хлопцям і дівчатам», – Президент України Володимир ЗЕЛЕНСЬКИЙ.