20 січня — День АР Крим (автономної республіки Крим)

Як розбитий човен безталанний

Серед чорних пісків погибає,

Так чудовий сей край богоданний

У неволі в чужих пропадає. (Л.Укаїнка)  

Кримський півострів… Море і гори, виноградники та ялтинська цибуля, Бахчисарай та Ханський палац,  Кучук-Кайнарджійський мир (1774 рік), Кримська війна, «Таврійський вояж» Катерини II в 1707 році – все це про Крим. Крим, в якому живуть люди різних національностей. То чий же Крим?

Невже можливе таке запитання в 21 столітті?!

Історично Крим, якщо на те пішло, – не російська і не українська, а татарська земля, яку Росія “взяла на багнет” наприкінці XVIII століття: у повній відповідності з нормами того часу, але врозріз із сучасним міжнародним правом, що заперечує придбання територій шляхом війни.

Ідея спільної долі, «кримський росіянин»… Але бажання мати спільну долю, тому що був період спільної історії – неможливо! Зустріч кримчан з «вежливыми человечками» виглядала не як повернення в «родную гавань», а як поглинання території суверенної держави. Московія  вернулася  до законів середньовіччя, які обрекли її на варварство. Вона вміє тільки карати і забирати, ця недоімперія не тягне на країну «великой культуры».

Не можна ставитися до минулого вибірково і визнавати в ньому лише те, що вигідно. Потрібно рідше згадувати, хто якої національності, перестати мірятися силою, думати не про “історичну справедливість” і “славу предків”, які без кінця чогось штурмували, а про гарне життя для сучасників і нащадків. Тому головна мета проєкту «Кримська платформа», яку разом із Україною співзаснували  46 держав,  – “мирне припинення тимчасової окупації” Російською Федерацією території Криму та “відновлення контролю України над цією територією у повній відповідності до міжнародного права”

СЛАВА УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ СЛАВА!