ЦЕ НІКОЛИ БІЛЬШЕ НЕ ПОВТОРИТЬСЯ?!
Є речі, є трагедії, перед безмірністю яких будь-яке слово безсиле і про яких більше скаже мовчання, велике мовчання тисяч людей.
Академік Іван Дзюба 1966 рік.
ГОЛОКОСТ… Знищення людей по національній належності.
Війна 1941 – 1945… «Україна без евреїв»…
Наймасштабніші розстріли відбулися у трьох містах райхскомісаріату «Україна»: Києві (у сумнозвісному урочищі Бабин Яр протягом 29–30 вересня розстріляли понад 33 тис євреїв), Кам’янці-Подільському (наприкінці серпня протягом 2–3 днів було розстріляно близько 24 тис євреїв; значна частина загиблих – це депортовані та втікачі з окупованого Угорщиною Закарпаття) та Рівному (17,5 тисяч розстріляних на початку листопада 1941 р.) Урочище на північному заході Києва у роки Другої світової війни стало братською могилою для сотень тисяч людей. Бабин Яр знає весь світ як один із найтрагічніших символів Голокосту. Ця страшна трагедія забрала життя десятків тисяч невинних людей: євреїв, українців, ромів.У Бабиному Ярі була страчена видатна українська поетеса Олена Теліга. Нацисти розстріляли її разом із чоловіком — українським кобзарем з Кубані Михайлом Телігою.
Починаючи з липня 1943 року, солдати СС отримали наказ знищити всі докази вбивства в розстрільних ямах. До того часу число вбитих у Бабиному Яру вже перевищило 150 тисяч. Наказ, відданий одному з підрозділів, №11005 був чітким — знищити всі сліди. Спочатку трупи було зібрано до купи для спалення, потім кістки було знищено, а попіл просіяно, щоб знайти срібло та
золото. Робота із приховування слідів була настільки ефективна, що жорстоке масове вбивство було майже стерто зі сторінок історії.
Ми, громадяни України, повинні дізнаватися і знати правду про те, що відбувалося, чому трапилася така катастрофа. На жаль, трагедії повторюються. Відчуття «победобесия», безкарності призводить до нових війн і жертв. Росіяни вже написали свою історію звірств, і її нікому не переписати. Буча… Гостомель… Ізюм… Харків… Миколаїв…Краматорськ…
«Після кожної війни завжди говорять: це ніколи більше не повториться, війна – такий жах, за всяку ціну потрібно уникнути її повторення. І ось люди знову воюють один з одним, і ніколи не буває інакше. Поки люди живуть і дихають, вони повинні постійно сваритися, і як тільки настає мир, вони знову шукають сварок»
(Із щоденника Анни Франк, яка народилася12 червня 1929 року у Франкфурт-на-Майні, а померла у 1945 році в таборі Берген-Бельзен в Німеччині)